був архиєпископом Буенос-Айреса (Аргентина), ординарієм для вірних східних обрядів у Аргентині, які не мають єпископа власного обряду. Він народився в Буенос-Айресі (Аргентина) 17 грудня 1936 року в сім’ї італійських емігранті, наймолодший з п’яти дітей.
Отримавши диплом хіміка, вибрав, однак, священство і вступив у духовну семінарію в Вілья Девото, одному з кварталів столиці Аргентини. 1958 року перейшов до Товариства Ісусового (Отців Єзуїтів), завершивши гуманітарні науки в Чилі, а в 1963 році, повернувшись до Аргентини, захистив наукові ступені з філософії та богословії. Потім був викладачем у ряді колегій в Аргентині. 13 грудня 1969 року прийняв ієрейські свячення, а довічні обіти склав 1973 року.
Виконував різні служіння в Аргентинській Провінції Отців Єзуїтів, був вчителем новиків, викладачем теології, ректором коледжу. Протягом шести років був Провінційним Настоятелем Отців Єзуїтів в Аргентині. Навчався в Німеччині, де захистив докторську дисертацію, а з поверненням до Аргентини був духовним провідником та сповідником в архидієцезії Кордоби, а потім ректором колегії в місті Сан-Міґель.
1992 року блаженний Папа Іван Павло ІІ призначив його єпископом-помічником Буенос-Айреса. 3 червня 1997 року був призначений архиєпископом-коад’ютором, а 28 лютого 1998 року, після смерті кардинала Антоніо Куаррасіно, став архиєпископом Буенос-Айреса. Від 2001 до 2005 року був президентом Аргентинської Єпископської Конференції.
21 лютого 2001 року Папа Іван Павло ІІ надав йому кардинальську гідність.
Є автором численних богословських та духовних книг.
Папа Франциск ще з молодості знайомий з українськими богослуженнями, добре знає українську Церкву та громаду в Аргентині.
джерело: Радіо Ватикан